Переломи головки та шийки променевої кістки є поширеними переломами ліктьового суглоба, часто внаслідок осьової сили або вальгусного напруження. Коли ліктьовий суглоб знаходиться у витягнутому положенні, 60% осьової сили на передпліччя передається проксимально через головку променевої кістки. Після травми головки або шийки променевої кістки внаслідок дії сили зсуву можуть впливати на капітулку плечової кістки, що потенційно може призвести до травм кісток та хрящів.
У 2016 році Классен визначив специфічний тип травми, при якій переломи головки/шийки променевої кістки супроводжувалися пошкодженням кістки/хрящової кістки плечової кістки. Цей стан був названий «цілувальним ураженням», а переломи, що включали цю комбінацію, називалися «цілувальними переломами». У своєму звіті вони включили 10 випадків цілувальних переломів і виявили, що в 9 випадках переломи головки променевої кістки класифікувалися як тип II за Мейсоном. Це свідчить про те, що при переломах головки променевої кістки типу II за Мейсоном слід бути особливо уважним до потенційних супутніх переломів головки плечової кістки.
У клінічній практиці переломи типу «цілування» дуже схильні до неправильної діагностики, особливо у випадках значного зміщення перелому головки/шийки променевої кістки. Це може призвести до ігнорування супутніх травм голівки плечової кістки. Для дослідження клінічних характеристик та частоти переломів типу «цілування» іноземні дослідники провели статистичний аналіз на більшій вибірці у 2022 році. Результати такі:
У дослідженні взяли участь загалом 101 пацієнт із переломами головки/шийки променевої кістки, яких лікували між 2017 і 2020 роками. Залежно від того, чи мали вони супутній перелом голівки плечової кістки з того ж боку, пацієнтів було розділено на дві групи: групу з переломом голівки (Група I) та групу без перелому (Група II).
Крім того, переломи головки променевої кістки були проаналізовані на основі їх анатомічного розташування, яке було розділено на три області. Перша – безпечна зона, друга – передня медіальна зона, і третя – задня медіальна зона.
Результати дослідження виявили наступні висновки:
- Чим вища класифікація переломів головки променевої кістки за шкалою Мейсона, тим більший ризик супутніх переломів головки. Ймовірність пов'язаного перелому головки променевої кістки типу I за шкалою Мейсона з переломом головки становила 9,5% (6/63); для типу II за шкалою Мейсона – 25% (6/24); а для типу III за шкалою Мейсона – 41,7% (5/12).
- Коли переломи головки променевої кістки поширювалися на шийку променевої кістки, ризик переломів головки променевої кістки зменшувався. У літературі не виявлено жодних поодиноких випадків переломів шийки променевої кістки, що супроводжувалися переломами головки.
- Виходячи з анатомічних ділянок переломів головки променевої кістки, переломи, розташовані в межах «безпечної зони» головки променевої кістки, мали вищий ризик бути пов'язаними з переломами капітули.
▲ Класифікація переломів головки променевої кістки за Мейсоном.
▲ Випадок пацієнта з переломом типу «поцілунку», у якого головку променевої кістки було зафіксовано сталевою пластиною та гвинтами, а капітулку плечової кістки – гвинтами Болда.
Час публікації: 31 серпня 2023 р.
